Подорожую багато і різні готелі бачу за службовим обов'язком. Хоча частіше, звичайно, хороші, адже ми себе любимо. Але одного разу був просто вражений. Класний готель, пробачте, я буду без імен-назв, просто скажу, що було це на сході України. Прийняли красиво, поселили швидко, портьє усміхалась. Підіймаюсь у номер, іду коридором і тут… зупиняюсь. Шлях мені заступила жахливого вигляду конструкція, на якій з-під купи білизни сиротливо виглядали ковпачки шампунів і пляшки з водою. Пити відразу перехотілося, принаймні, цю воду. Конструкція, котру не обійти ніяк, виявилась візком для покоївок. Зрозумів це лише коли з номера, де, як видно, відбувалось прибирання, вийшла жінка із втомленим поглядом і, швидко вибачившись, поквапилась ретируватися. Але не так все просто. Її візок не давав їй зникнути швидко. Взагалі, цікава психологія у більшості покоївок. Думають, що від клієнта потрібно втікати. Краще не траплятися на очі, в разі чого – втікати. Чому? Для мене, наприклад, покоївка – це як господиня великого дому. Великий талант, але і важка праця. Проте, відволікся. Пані покоївка тягла свій візок, викликаючи нав'язливу асоціацію з картиною «Бурлаки на Волзі». Стало шкода і захотілось допомогти. Але, уявивши собі, що такою припозицією я її ще більше засмучу, не став. Нелюдські зусилля. І так весь день. Та цей віз поки дотягнеш, вже нічого не хочеться. А ще й прибрати потрібно щонайменше номерів 10. Може, тому і ховаються від клієнтів, бо такі втомлені очі у них, і на усмішку сил не вистачає.
Вдалині загуркотіли колеса – це покоївка, мабуть, дійшла до ліфтового холу, там килимового покриття немає, от і «стукають колеса» по плитці. Спасибі, що не вночі.
У мене це вже професійне – на всі дрібниці в готелях звертаю увагу. Зайшов у номер. Чисто. Але воду пити не став, стояла перед очими картина білизни, що лежала на ній. От так раз побачиш – і все.
Пройшло кілька місяців, поїхав на південь. Знову ж без імен-назв, але зазначу, що у готелі було на одну зірочку менше. Знову коридор, а на зустріч – покоївка у красивому платті і фартуху. Просто картинка. І котить вона перед собою з легкістю якесь пластикове диво сталевого кольору. Все закрито, ніде білизни не видно - ані чистої, ані використаної. Потім придивився – там полички закриваються, а для використаної білизни – збоку мішок. Іду до ліфта. Вона вітається та усміхається. Я так зрозумів, ліфта для персонала у них немає, тому вона пропускає мене, не заходить. А мені цікаво стало, я кажу:
- Заходьте, місця вистачить.
- Я з візком, Вам буде незручно, - відповідає вона
- От саме тому і заходьте!
Дівчина здивувалась, але спробувала не показати виду.
Одним легким рухом підняла збоку візка мішок для білизни, зробивши його майже вдвічі меншим. І так все акуратно розкладено, все на своїх місцях – косметика, папір, рушники.
- А де хімія прибиральна?- запитав я.
Вона ще старанніше спробувала приховати своє здивування моїми нестандартними інтересами і показала на закриті дверцята:
- Ось тут.
Це мало вигляд мініатюрної шафки.
- Ну, раз Ви так цікавитесь, - здається, она перейнялась до мене довірою, - Вам я скажу: тут секретна скринька для ключа. – її рука показувала на верх «дверцят». – На вигляд як ручка, і ніхто сторонній нічого взяти з візка не може. Знаєте, буває і діти коридором бігають, не дай Боже вхоплять щось із хімії! А так – повністю безпечно. І пропаж ніяких, всі пляшечки по рахунку.
Взагалі дуже зручна річ! У нас раніше теж непогані візки були, але дуже вже великі і важкі. А ця вся з пластику, легенька, але перевозити на ній стільки всього можна!
Адже у нас не лише номери, є і котеджі. Так візок цей і вулицею, по плитці тротуарній легко іде. І я не втомлююсь, навіть більше зробити за день встигаю! – похвалилась моя нова знайома.
Її гордість своєю «машиной» нагадала мені нашу вічну чоловічу гордість своїми автомобілями. А й справді, цей візок – як новенька машина, «повний фарш». А якщо чогось не вистачає, можна потім «тюнінгувати», докупивши елементи, яких бракує. Але про це я вже потім дізнався, коли з’ясував, що це за візок такий. Шукав скрізь, а знайшов… у наших старих знайомих – в компанії «АТМА», просто магія якась. До речі, ці візки так і називаються: Magic Hotel.
В «АТМІ» мені потім пояснили, що Magic Hotel – це новинка від відомої італійської компанії TTS. Що пластик, з якого виготовлений візок - удароміцний і легкий, і це дозволяє пересувати його без особливих зусиль незалежно від того, чи наповнений він постільними приналежностями чи ні.
Колеса виготовлені із застосуванням м’якої гуми, що забезпечує безшумність під час пересування.
Але головна магія нової серії Magic Hotel – здатність до перевтілення! Тобто найпростіший візок можна вдосконалити шляхом доповнення додатковими елементами – поличками, дверцятами, та ін. Причому елементи ці можна замовити хоч і через п’ять років після купівлі візка.
Готель пізнається зсередини. Люблю я іноді зазирнути і в службові коридори, і в кабінети, якщо це можливо. Ось там справжнє «обличчя» готелю. Як одягнені покоївки, чим вони працюють – це обличчя.
«Подбайте про своїх співробітників, і тоді вони оточать увагою ваших гостей». Це не я сказав, а Білл Марріотт - молодший. А він на цьому розуміється.
